Коротко: Зростання середнього віку жінок, які вперше вагітніють, стає дедалі поширенішим явищем у високорозвинених країнах. На жаль, відкладання планів щодо материнства може призвести до проблем із фертильністю. З віком зменшуються кількість і якість яйцеклітин, а також зростають ризики, пов’язані зі збереженням вагітності та правильним розвитком плода.
Період максимальної фертильності жінки припадає на вік від 20 до 25 років, після чого її репродуктивний потенціал поступово знижується. Найвищі шанси завагітніти мають жінки у віці близько 20 років – приблизно 20–25% у кожному менструальному циклі. У жінок у віці близько 30 років ці шанси вже нижчі та становлять приблизно 15–20%, а після 35 років жіноча фертильність знижується ще більше. Відкладання планів щодо батьківства значною мірою зумовлене сучасним способом життя, зокрема особистими, професійними та фінансовими обставинами. Тому жінки не завжди хочуть або можуть завагітніти в період, який із біологічної точки зору є потенційно найбільш сприятливим.
Зв'яжіться з нашим фахівцем
Розглядаючи питання жіночої фертильності та віку, не можна оминути оваріальний резерв. Що саме означає цей термін? Оваріальний резерв, простими словами, – це певний репродуктивний потенціал яєчників, з яким народжується жінка, тобто кількість фолікулів, здатних рости та розвиватися в зрілу яйцеклітину. На відміну від чоловіків, жіночий організм не виробляє нових гамет, а лише зберігає їх обмежену кількість від моменту народження. Ця кількість постійно зменшується з різною швидкістю залежно від віку та інших факторів:
Протягом усього репродуктивного періоду жінки дозріває від 400 до 500 яйцеклітин. Решта примордіальних фолікулів зазнає апоптозу, тобто природного процесу загибелі клітин. Момент виснаження оваріального резерву залежить від загального стану здоров’я, генетичних факторів, способу життя та численних факторів навколишнього середовища, однак повністю уникнути цього процесу неможливо.
– З віком і зниженням оваріального резерву погіршується також якість ооцитів. Найважливіші порушення стосуються хромосом у ядрах клітин. Чим старша яйцеклітина, тим вища ймовірність того, що утворений із неї ембріон матиме аномальну кількість генетичного матеріалу, що зазвичай перешкоджає безпечному перебігу вагітності – пояснює Ізабела Новак, MD, PhD, акушер-гінеколог і фахівчиня з лікування безпліддя в Klinika Bocian у Щецині.
У жінок після 30 років лютеїнова фаза менструального циклу може скорочуватися, а так звані ановуляторні цикли, під час яких запліднення не може відбутися, трапляються частіше. Процеси, пов’язані зі старінням організму, також негативно впливають на тканини яєчників, що може призводити, зокрема, до дегенерації клітин та їх фіброзу.
Зниження оваріального резерву та погіршення якості яйцеклітин – не єдині перешкоди, з якими стикаються жінки, які намагаються завагітніти в старшому віці. Також зростає ризик виникнення порушень і захворювань репродуктивної системи, зокрема:
Ці захворювання можуть ускладнювати успішне запліднення та безпечний перебіг вагітності.
З віком також зростає ризик втрати вагітності – у жінок у віці близько 20 років він становить приблизно 10%, у жінок у віці близько 30 років – близько 25%, а у віці 45 років перевищує 50%. Після завершення періоду максимальної фертильності також підвищується ризик серйозних ускладнень вагітності. До них належать:
Жінкам, які хотіли б у майбутньому стати мамами, рекомендується профілактично проходити базові гінекологічні обстеження, зокрема ультразвукове дослідження, а також перевіряти рівень гормонів. Такий контроль дає змогу виявити можливі порушення функціонування репродуктивної системи та передчасну недостатність яєчників, а також оцінити оваріальний резерв.
AFC – ультразвукове дослідження, яке допомагає визначити кількість антральних фолікулів, тобто фолікулів, готових до подальшого розвитку. Під час УЗД лікар також оцінює структуру яєчників, маткових труб і матки, а також товщину ендометрію (слизової оболонки матки). Дослідження також дає змогу виявити можливі анатомічні аномалії та патологічні зміни в жіночих репродуктивних органах.
Гормональні дослідження – для оцінки функціонування репродуктивної системи важливо визначити рівень ЛГ (LH), лютеїнізуючого гормону, який стимулює овуляцію, та ФСГ (FSH), фолікулостимулюючого гормону. Надмірно високий рівень ФСГ може свідчити про передчасну недостатність яєчників. Визначення рівня цього гормону допомагає встановити, чи має жінка порушення фертильності, пов’язані, наприклад, із передчасним настанням менопаузи. Визначення рівня ЛГ, своєю чергою, допомагає в діагностиці СПКЯ (PCOS) та інших гормональних порушень. Крім того, лікар може призначити дослідження інших гормонів, що впливають на фертильність, зокрема пролактину, прогестерону, естрадіолу, тестостерону та гормонів щитоподібної залози. Визначення рівня АМГ (AMH), антимюллерового гормону, також надає багато важливої інформації про оваріальний резерв.
– Своєчасно діагностовані порушення репродуктивного здоров’я та фертильності дають змогу вжити заходів, які можуть допомогти запобігти безпліддю. Обстеження особливо рекомендується жінкам із нерегулярними та болісними менструальними циклами, а також жінкам старше 30 років, які ще не народжували дітей, але планують материнство, і тим, кому не вдається завагітніти попри тривалі спроби зачати дитину – пояснює Ізабела Новак, MD, PhD, фахівчиня з лікування безпліддя в Klinika Bocian у Щецині.
Залежно від виду порушень, що спричиняють безпліддя, застосовуються відповідні методи лікування. Використовується медикаментозна терапія, зокрема гормональна стимуляція, а також різні медичні процедури; однак у деяких випадках необхідне застосування методів допоміжних репродуктивних технологій, таких як інсемінація або екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ). Якщо жінка більше не має власних яйцеклітин, здатних до запліднення, вона також може розглянути можливість використання анонімно донорських ооцитів.
