Наша історія з Klinika Bocian насправді досить коротка порівняно з тими довгими роками, протягом яких ми намагалися зачати дитину. У березні 2023 року я прийшла до клініки на гістероскопію. Від самого початку ми відчули, що опинилися в надійних руках. У цей самий час мій чоловік теж проходив обстеження, оскільки ми намагалися з’ясувати причину наших труднощів. Зрештою виявилося, що ми належимо до пар, у яких немає однозначного пояснення проблем із зачаттям. Того літа ми почали спроби завагітніти «природним» шляхом за допомогою ін’єкції для стимуляції овуляції. На жаль… нічого не вийшло.
На той момент я була настільки рішуче налаштована, що відразу після першої невдачі ми розпочали довгий протокол стимуляції, після якого на початку осені відбулася пункція яйцеклітин. Я пам’ятаю, що фолікулів було небагато, але лікар сказав нам не втрачати надії: невелика кількість ще не означала, що нічого не вийде. Той день я пам’ятаю до найменших подробиць. На роботі я сиділа як на голках, коли раптом пролунав дзвінок із клініки. Цього разу ембріологи не мали для нас хороших новин. Жоден з ембріонів не зміг розвинутися достатньо добре, щоб досягти п’ятого дня розвитку. Той, хто сам через це пройшов, чудово знає, що відчуваєш у таку мить: тисяча думок одночасно проноситься в голові. І зрештою залишається лише одне запитання: «Що тепер робити?» Коли після перших сліз я трохи оговталася, то зателефонувала до Klinika Bocian, щоб записатися на наступний прийом до доктора Нємочинського. Він докладно пояснив нам, що могло стати причиною невдалої спроби. Лікар порадив нам відпочити, трохи відволіктися, дочекатися парламентських виборів і подивитися, що буде далі.
Але моє бажання збільшити нашу сім’ю було сильнішим за все, що могло відбуватися навколо програми ЕКЗ. Перед наступною спробою, цього разу за коротким протоколом, ми пройшли генетичні дослідження й близько місяця чекали на результати. Саме цей час і став для нас своєрідним «перепочинком». На щастя, цього разу фолікулів було більше. Після пункції яйцеклітин ми щодня телефонували до клініки й запитували, як розвивається наша маленька група ембріонів. І в нас вийшло! Це був наш перший маленький успіх! У той момент ми відчули, що тепер усе просто обов’язково має бути добре.
16 грудня — день, який ми, мабуть, ніколи не забудемо! Наше перше перенесення ембріона! Після цього ми чекали на аналіз бета-ХГЛ, який мав остаточно підтвердити, що все вдалося. Це було наше перше по-справжньому щасливе Різдво. Ми знали, що наступне Різдво буде чарівним, адже тоді нас буде вже троє! І ось 30 серпня наша сім’я стала більшою — у нас народився синочок: 57 сантиметрів нашої любові та 3480 грамів нашого щастя! Зараз, спостерігаючи за тим, як мирно спить наш малюк, я іноді запитую себе, чому так довго чекала, перш ніж звернутися по допомогу до Klinika Bocian.
Якби я могла дати лише одну пораду людям, які опинилися в схожій ситуації, вона була б такою: Не чекайте й не втрачайте дорогоцінний час.
