Наше щастя
Сьогодні нас троє. У нас є улюблений, здоровий син. Усе відбулося настільки швидко, що спочатку навіть ми самі насилу могли повірити в те, що сталося. Я вважаю, що протягом усього лікування дуже важливо зберігати спокій. Можливо, у це важко повірити, але ми справді із задоволенням їздили до Klinika Bocian. Думаю, нам також пощастило знайти саме того лікаря, який нам підходив. Я з теплотою згадую той час. Було якесь особливе відчуття спокою. Ми трохи гуляли, оглядали пам’ятки й намагалися не тиснути на себе постійними думками про те, що все обов’язково має вийти. Звичайно, у глибині душі ми бажали цього понад усе на світі, але майже боялися вимовити своє бажання вголос. Ми обоє знали, про що думає інший, і якимось чином розуміли одне одного практично без слів. Боячись озвучити наші найпотаємніші надії, ми довірили свою долю чужим рукам і вірили, що нас спрямують правильним шляхом — незалежно від того, яким виявиться його кінець. Потай я молилася про те, щоб цей день став найщасливішим днем у нашому житті… І саме так усе й сталося. Я не шкодую, що ми не почали діяти раніше, і не вважаю, що ми щось упустили. Усе мало відбутися саме так. Це був наш шлях — і я вірю, що він виявився дуже щасливим. Саме такого шляху я бажаю кожному з вас. Навіть якщо він буде довгим і важким, нехай зрештою приведе вас до вашої мрії.