Завоювати весь світ

Ми вирішили відразу звернутися в клініку лікування безпліддя, так як раніше ми спостерігалися у лікарів, які не спеціалізувалися в цій галузі, а скоріше займалися лікуванням гінекологічних проблем. Пошуки ми почали за місцем проживання. Ми багато читали про Клініку Bocian, звернули увагу, що багато людей з усієї Польщі приїжджає в Білосток. Якщо люди з інших міст приїжджають на Академічну (а ми тут живемо), то ми вже точно повинні звернутися саме в цю клініку.

Нас прийняв доктор Цезари Григорук, яким я захоплююся як людиною, а як лікар він є для мене беззаперечним авторитетом. Виявилося, що проблема, яка раніше здавалася дуже серйозною, була незначною і її можна було вирішити вже давно. Відразу ж був поставлений діагноз, чому ми були приємно здивовані. Вже на самому початку доктор сказав, що мені напевно вдасться завагітніти. Також я дізналася, що природа «нагородила» мене тільки одним яєчником, а ніхто з попередніх лікарів не звернув на це увагу, тобто лікування весь цей час проводилося абсолютно не в тому напрямку. Це була дуже важлива новина, яка визначила хід лікування. Все полягало в наведенні порядку в організмі, прийнятті препаратів і стимуляції яєчника.

Весь цей час було багато стресу, багато прийомів, багато сліз, багато нервів, але все йшло в правильному напрямку - в цьому ми були впевнені. Не знаю, що такого є в доктора, але ми йому довірилися і незважаючи на те, що на прийоми ми приходили з важким серцем, ми завжди виходили з кабінету щасливими. Ми знали кожен крок, який нас чекає, доктор завжди все детально роз'яснював, присвячував нам стільки часу, скільки нам було необхідно. Під час прийомів доктор завжди нас заспокоював, завдяки йому у нас були сили почати все спочатку. Все відбувалося саме так, як пояснював доктор, ми відчували його підтримку, і, звичайно ж, нас підтримувала сім'я. Процедура ЕКЗ відкрила нам двері до щастя. Не уявляю собі життя без дитини, тому ЕКЗ ніколи не було для нас темою табу. Наші близькі поважали наше рішення і дуже нас підтримували. Всі наші друзі теж знали про наше рішення, ніхто не дав нам відчути, що ми робимо щось не так. Ми знаємо, як ставляться до цієї теми в політичній або релігійній сферах, але у нас була величезна підтримка, ми не були в цьому самотні. Ми черпали сили від людей, тому що сил нам якраз дуже не вистачало.

Незважаючи на те, що ми розуміли, що ми нарешті в хороших руках і рано чи пізно дочекаємося вагітності, найважчим було самим в це повірити. На деякий час ми сховалися від усього світу. Важко було навіть дивитися на чужу вагітність. Найжахливішим був страх. Він супроводжував нас на всіх прийомах, ми боялися, що щось піде не так, що нам призначене зовсім інше... Напевно на самому початку нам не вистачило віри, що дійсно можна допомогти природі, варто було тільки довіритися людям, які знають як це зробити. Потім все було добре.

Ми приступили до першої процедури ЕКЗ. На жаль, вагітність не наступила, виявилося, що кілька фолікулів виросли до достатніх розмірів і кілька яйцеклітин ми заморозили, так як не знали, що нас чекає в майбутньому. До процедури ЕКЗ не можна приступати кожного місяця, так як це сильна гормональна стимуляція. Ми зважилися на другу спробу, але цього разу теж не вдалося. Тоді я сказала, що, напевно, нам потрібно зробити перерву, тому що в той момент я була психічно і фізично просто не готова до третьої процедурою. Доктор запропонував зайнятися замороженими раніше яйцеклітинами, навіщо їм самотньо чекати своєї долі. Ми вирішили, чому б і ні, це безболісно, і нам не потрібно якось спеціально до цього готуватися. У підсумку, саме завдяки цим замороженим яйцеклітинам я і завагітніла. Наш ембріончик правильно і старанно розвивався і мабуть, чекав на мене.

Коли ми зробили тест на вагітність і з'явилися дві смужки, ми не могли в це повірити, і зробили ще один тест, а потім ще один, я навіть боялася вголос сказати, що там дві смужки. Насамперед я подзвонила доктору і поділилася новиною. Звичайно ж доктор зрадів і попросив прийняти цю новину зі спокоєм і прийти через деякий час на УЗД, щоб почути серцебиття. Почалося море радості і очікування першого УЗД. Це були магічні моменти, але у нас було багато побоювань, що все може сьогодні ж закінчитися. Щоб розвіяти всі сумніви, на наступний день ми ще раз зробили тест. Потім з'явилися результати аналізу крові, які підтвердили збільшення рівня гормонів, що означало, що це була справжня вагітність!

Моя вагітність була під постійним контролем, тому що ми дуже довго на неї чекали і мріяли про неї. Кількість гормонів, які я приймала, трохи послабили мене, тому я не була активною мамою з животиком, як деякі можуть собі дозволити. Я була спокійною мамою, яка чекала моменту, коли все закінчиться. У мене був кесарів розтин, який проводив доктор Григорук разом з доктором Мругачем, все пройшло дуже швидко і без ускладнень.

В ролі мами я відчуваю себе чудово. Багато хто запевняв, що я буду мамою-квочкою і не зможу 'відрізати пуповину'. Але виявилося, що здоровий глузд переміг, напевно, довгий час очікування дитини зробив свою справу, і тепер здоровий глузд переважає у вихованні. Ми дуже прагнемо прищепити синові певні цінності і намагаємося не надто його балувати.

Тим, хто намагається завагітніти, буває дуже важко. Все, що нас оточує, асоціюється тільки з вагітністю або з її втратою. Це дуже складна ситуація, нас мало що радує, доводиться постійно надягати усмішку. Дуже легко образити таких людей, сказати щось недоречне. Терпіння - це напевно найважливіша річ в цій ситуації. Потрібно також довіритися тим, хто знає що робить, без цього нікуди. Не можна також втрачати надію. Те, що цього разу не вдалося, не означає, що не вдасться наступного. Не можна здаватися і навіть допускати таку думку. Все вдасться, повинно вдатися! Якщо лікар говорить, що ми зможемо, потрібно йому повірити, не можна опускати руки. Якщо чогось дуже хочеться, це обов'язково збудеться. Ян тепер з нами, довгоочікуваний, красивий, розумний, найкращий хлопчик. Це нібито завоювати весь світ, а все інше неважливо.